На останках із стародавніх поселень Скандинавії виявили сліди травм у 12 осіб

12 жовтня 2026 р. 23:03

12 жовтня 2026 р. 23:03

Переломи та пошкодження черепів у людей, чиї останки було знайдено під підлогами, у колодязях та ямах стародавніх скандинавських поселень, допомогли дослідникам відтворити окремі епізоди насильства. Серед вивчених випадків є люди, які пережили кілька травм, та дитина, яка, ймовірно, отримала удар зброєю.

Дослідження проєкту BODY-POLITICS охоплює залізну добу та епоху вікінгів. Воно показує, як незвичайні місця поховання можуть доповнити картину, яку археологи отримують на основі кладовищ.

Деталі

Що саме вивчили вчені

Команда Маріанни Хем Еріксен (Marianne Hem Eriksen) об’єднала музейні знахідки та звіти про розкопки. База даних включає неспалені останки приблизно 192 осіб із 197 місць знахідок людських кісток. Знахідки охоплюють близько півтори тисячі років, тому називати всіх цих людей вікінгами неправильно.

Останки зі 123 місць знахідок досліджували безпосередньо, інформацію ще про 74 зібрали за документацією. Дослідники оцінювали вік, стать, захворювання, сліди ударів і загоєння; використовували цифрову мікроскопію та тривимірні моделі. Для останків дев’яти осіб із розглянутої групи провели нове радіовуглецеве датування.

У 12 осіб описано 19 травм, що виникли за життя або близько до моменту смерті. Вісім із цих випадків досліджували безпосередньо, чотири — за попередніми звітами. Принаймні у восьми осіб ушкодження інтерпретовані як сліди навмисного насильства.

Які історії збереглися на кістках

У чотирьох осіб виявлено множинні травми. Чоловік епохи вікінгів пережив три удари по голові, а також переломи передпліччя та ключиці. Сліди загоєння свідчать, що ці ушкодження не призвели до негайної смерті.

Фрагмент черепа дитини віком два–чотири роки, знайдений під підлогою, міг зберегти слід удару клиновою зброєю. В інших випадках переломи супроводжувалися проблемами із зубами та ознаками тривалого фізичного неблагополуччя.

На ілюстрації показана кістка молодої жінки з Ліндведа в Данії. Дослідники не змогли встановити, чи було рубаюче ушкодження завдано за життя, чи під час обробки тіла після смерті.

Чому це важливо

Якщо досліджувати лише кладовища, поза межами дослідження залишаються люди, чиї останки помістили в будинки та інші частини поселення. Нова робота повертає ці знахідки до обговорення повсякденного життя та насильства в стародавній Скандинавії.

Автори розглядають кілька можливих пояснень: конфлікти всередині громади, зіткнення між громадами та ритуальне насильство. Але місце виявлення кісток саме по собі не доводить домашнє насильство, а незвичайне поводження з тілом — людське жертвопринесення.

Останки часто неповні й пошкоджені, а травми м’яких тканин могли взагалі не залишити слідів на скелеті. Тому ці дані не можна використовувати як оцінку поширеності насильства серед усіх мешканців Скандинавії.

Джерело

Marianne Hem Eriksen, Veronica Tamorri, Vasiliki Louka, Emma Tollefsen, Kevin Kay, Jo Appleby. «Поламані тіла в домашніх просторах: пряме та структурне насильство в атиповому наборі даних про поховання з Скандинавії епохи заліза та вікінгів ». Journal of Archaeological Method and Theory, том 34, стаття 26 (2027). Вперше опубліковано онлайн 28 вересня 2026 року. DOI: 10.1007/s10816-026-09817-w .

Проєкт фінансується Європейською радою з досліджень у рамках програми Horizon 2020, грант 949886. Еріксен та Кевін Кей також отримують підтримку від Leverhulme Trust. Автори заявили про відсутність конфлікту інтересів.

Привід для матеріалу: повідомлення Phys.org від 9 жовтня 2026 року . Текст підготовлено на основі оригінального дослідження, доступного за ліцензією CC BY 4.0 , з редакційним скороченням та викладом російською мовою. Фото: BODY-POLITICS, рисунок 5 ; кадрування, змінено розмір. Джерела перевірено 12 жовтня 2026 року.

Наука