Антарктичний морський лід різко скоротився до майже рекордного мінімуму

21 жовтня 2026 р. 11:01

21 жовтня 2026 р. 11:01

Антарктичний морський лід у 2026 році досяг одного з найнижчих зимових максимумів за весь час супутникових спостережень. За даними SciTechDaily , його площа стала третьою найменшою з кінця 1970-х років, що демонструє різкий розворот порівняно з рекордними значеннями минулих десятиліть.

За оцінками NASA та Національного центру даних зі снігу та льоду (NSIDC), річний максимум антарктичного морського льоду, ймовірно, настав 14 вересня 2026 року. Тоді крига покривала близько 17,59 мільйона квадратних кілометрів (6,79 мільйона квадратних миль). Це зробило 2026 рік третім за найменшим зимовим максимумом у супутниковому архіві.

Чому антарктичний лід поводиться інакше, ніж арктичний

Антарктида та Арктика мають принципово різну географію. Арктика — це океан, оточений суходолом, тоді як Антарктида — великий континент, оточений океаном. Через це антарктичний морський лід узимку може розширюватися на значно більшу площу.

Водночас, коли крижаний покрив відсувається далі від континенту в тепліші води, він стає вразливішим до танення влітку. Зазвичай найбільшої площі антарктичний морський лід досягає у вересні, наприкінці зими Південної півкулі, а мінімуму — у лютому.

Від рекордних максимумів до історичних мінімумів

Протягом десятиліть антарктичний морський лід, здавалося, поводився протилежно до арктичного. З 1979 по 2014 рік його загальна площа зростала приблизно на 1% за десятиліття . Водночас науковці підкреслювали, що міжрічні коливання навколо Антарктиди дуже великі, тому було неясно, чи це справді стійка тенденція.

Особливо помітним зростання було в 2012–2014 роках, коли зимовий морський лід в Антарктиці встановлював рекорди три роки поспіль. У той самий час арктичний лід швидко скорочувався.

Після 2014 року картина різко змінилася. У 2015-му розширення антарктичного льоду припинилося, а вже з 2016 року почали фіксуватися значні скорочення. Хоча в окремі роки площа льоду частково відновлювалася, загалом вона залишалася нижчою за середні значення.

Найекстремальніші умови спостерігалися у 2023 році, коли Антарктида зафіксувала як найменший літній мінімум, так і найменший зимовий максимум за весь супутниковий період. Дослідники й надалі уважно відстежують зміни, щоб з’ясувати, чи свідчить тривале зниження про стійку трансформацію антарктичного морського льоду, чи його ще можна пояснити статистичними коливаннями.

Як супутники бачать лід крізь хмари

Площу антарктичного морського льоду вимірюють за допомогою супутників, оснащених пасивними мікрохвильовими сенсорами. Ці прилади реєструють мікрохвильове випромінювання, яке природно надходить від поверхні Землі.

Замерзла морська крига випромінює більше мікрохвильової енергії, ніж відкрита океанічна вода. Завдяки цій різниці вчені можуть розрізняти лід і воду та обчислювати, яка частина океану вкрита кригою.

Важлива перевага такого підходу — можливість «бачити» крізь хмари. На відміну від звичайних оптичних знімків, мікрохвильові спостереження не блокуються хмарністю, тож дослідники можуть безперервно відстежувати стан льоду навколо Антарктиди навіть за несприятливої погоди.

Безперервний супутниковий запис розпочався наприкінці 1978 року з вимірювань апарата NASA Nimbus-7. З 1987 року до нього додалися спостереження супутників програми Defense Meteorological Satellite Program (DMSP), а з 2002 по 2011 рік — дані супутника NASA Aqua.

У 2025 році до аналізу почали включати спостереження з японського супутника GCOM-W, що допомогло підтримати довготривалий ряд вимірювань змін антарктичного морського льоду.

Отримані дані свідчать про різку зміну поведінки льодового покриву Антарктики за останні роки. Чи переросте це у нову кліматичну норму, поки що залишається відкритим питанням, на яке мають відповісти подальші спостереження.

Наука