Похований у Вестмінстерському абатстві «римлянин» виявився середньовічним монахом

21 жовтня 2026 р. 11:24

21 жовтня 2026 р. 11:24

Знайдене у 1869 році поховання у Вестмінстерському абатстві в Лондоні приписали одному з двох місцевих монахів, що жили в X-XI століттях, а не багатому давньому римлянину, чиє ім’я було викарбуване на саркофагу. Імовірно, тіло монаха помістили в дерев’яну труну, а потім «вшанували» поміщенням цієї труни до римського саркофага. Таке поховання є раннім прикладом повторного використання будівельних та інших матеріалів римської доби, притаманного для Середньовіччя й більш пізніх періодів. Дослідження опублікували в статті Journal of the British Archaeological Association .

Рештки монаха в давньоримському саркофагу. Pre-Construct Archaeology Ltd

Як розкривали особу похованого?

Ще до відкриття у 1869 році кам’яний саркофаг із померлим переміщували у 1240-х роках, коли король Генріх III перебудовував абатство. А у 1820 році, імовірно, під час викопування іншої могили саркофаг виявили робітники, які розбили верхню кришку. Під час обстеження у 1869 році виявилося, що кістки померлого всередині хаотично перемішали, можливо, шукаючи дорогоцінні предмети, які могли помістити до труни, хоча підтвердження цьому не знайшли. Усередині також знайшли одну кістку, що належала іншій людині, яка могла потрапити туди з ґрунту після пошкодження кришки. На стінці саркофага виявили напис 300-400 років нашої ери, згідно з яким саркофаг для померлого Валерія Амандіна замовили його сини. Однак на кришці саркофага виявили вирізьблений хрест, притаманний пізньому англосаксонському періоду, тобто X-XI століттям.

Зображення саркофага з написом на його бічній стінці та вирізьбленим на кришці хрестом, а також слідами розбиття кришки. R. B. Utting / Archaeol. J., 1870; Taylor Pearce, 2016

Через це науковці вирішили дослідити самі рештки, щоб з’ясувати, кого ж перепоховали в саркофазі. Аналіз кісток показав, що похований був чоловіком, мав близько 175 сантиметрів на зріст і помер у віці від 35 до 49 років. Це розійшлося з оцінкою, зробленою у 1800-х роках, коли похованого описали як міцного чоловіка віком до 30. Радіовуглецеве датування вказало на період його смерті — від 987 до 1052 року. Таким чином, основними «кандидатами» на похованого в саркофазі стали двоє абатів, тобто керівників абатства, померлих у цей період — Ельфвіґ й Вульфнот. Хоча дати народження цих абатів невідомі, науковці припустили, що ті стали абатами у віці 20-30 років, а з цього розрахували, що обоє чоловіків померли у віці близько 50, пробувши на посаді 27 і 29 років. Оскільки Ельфвіґ вже був монахом абатства, коли його призначили керувати ним, шанобливе поховання могло належати йому, однак остаточно виключити те, що там похований Вульфнот, неможливо.

Які ще рештки виявлялися не тим, чим здавалися

💀 Знахідку з Італії теж приписали не тій епосі: скелет, який спершу вважали рештками партизана Другої світової, насправді належав середньовічній жінці.

🤱 Переплутали стать і решток з Помпеїв: через те, що померлий темношкірий чоловік тримав на руках дитину й мав браслет, його повважали матір’ю.

🤷‍♀️ У похованнях, які приписували таким видатним особам, як сестра Клеопатри та батько Александра Македонського , теж знайшли рештки інших людей, але не їх самих.

Наука