У США знову знайшли «загублену» світлячку після 43 років

02 листопада 2026 р. 15:37

02 листопада 2026 р. 15:37

У лузі заповідника Brandywine Creek State Park у штаті Делавер науковці знову виявили рідкісний вид світлячки, який не бачили майже 43 роки . Про цю «загублену» комаху Pyractomena similis, відому як подібна світлячка, розповідає видання Interesting Engineering .

Як помітили «загублену» світлячку

Біологи вважають вид «втраченим», якщо його не спостерігали щонайменше десять років. Для P. similis цей період затягнувся майже на чотири десятиліття: за науковими даними, востаннє її фіксували у 1983 році. Через таку тривалу відсутність природоохоронна організація Re:wild внесла вид до свого переліку «найрозшукуваніших зниклих видів».

Історично цих світлячок реєстрували в різних частинах східних та південно-східних США, зокрема у Вашингтоні, окрузі Колумбія, Меріленді, Вірджинії, Південній Кароліні, Алабамі та Міссісіпі. Два роки тому дослідники відновили пошуки на двох історичних локаціях біля Аппоматокса у Вірджинії, де вид колись траплявся, але безуспішно.

Команді на чолі з науковцем Крістофером «Кіттом» Гексшером (Christopher “Kitt” Heckscher) вдалося знайти світлячку лише тоді, коли вони переключилися на перспективні біотопи в Меріленді та Делавері. У червні цього року в природному лузі з травами, кущами та низькою рослинністю, яку майже не чіпали, Гексшер помітив незвичний візерунок спалахів.

Унікальний шлюбний сигнал

Дослідник зафіксував, що 8–12 самців випромінювали характерний світловий сигнал: 10–20 коротких бурштинових спалахів поспіль , після чого робили коротку паузу й починали серію знову. Це типовий шлюбний сигнал, за допомогою якого самці приваблюють самок у сезон розмноження.

Розпізнавши цей малюнок спалахів, Гексшер припустив, що перед ним саме подібна світлячка. Щоб підтвердити вид, комах дослідили під мікроскопом, зокрема за будовою чоловічих статевих органів, що є стандартним методом ідентифікації для багатьох жуків.

Чому вид зник з поля зору

На думку вчених, вид може «зникати» з кількох причин: за ним просто ніхто не стежить або ж його чисельність справді падає через зміни середовища. Для P. similis, ймовірно, діють обидва фактори.

Природним середовищем існування цієї світлячки є відкриті луки, поля чи сільськогосподарські угіддя з травами та поодинокими кущами, особливо поблизу прісної води — струмків, річок, боліт чи вологих низин. За словами дослідників, такі ділянки «вже не надто поширені».

Багато придатних біотопів зникають через забудову, інтенсивне сільське господарство та часте скошування трави. Це може призводити до скорочення популяцій виду. Згідно зі звітом Служби рибних ресурсів і дикої природи США за 2024 рік, темпи втрати водно-болотних угідь у багатьох штатах зросли з 2009 року приблизно на 50 відсотків. Станом на 2019 рік майже 95 відсотків прісноводних боліт займають менше ніж 6 відсотків площі нижніх 48 штатів — це приблизно половина їхньої території у 1780-х роках.

Ще одна потенційна загроза для цього виду, який належить до родини «світлячків-блискавок», — штучне освітлення вночі . Вуличні ліхтарі, підсвітка будівель та садове освітлення можуть ускладнювати розпізнавання шлюбних сигналів і тим самим знижувати успішність розмноження, зазначає Міжнародний союз охорони природи (IUCN). Втім, у цьому дослідженні вплив світлового забруднення ще не аналізували окремо.

Скільки світлячок досі вважають «загубленими»

Автори роботи наголошують, що подібна світлячка — не єдиний «зниклий» представник цієї групи комах у США та Канаді. За даними дослідження, із загалом 178 видів світлячок у регіоні близько 28 досі вважаються втраченими, тобто приблизно 16 відсотків .

Відкриття P. similis дає надію, що деякі з цих видів можуть усе ще зберігатися в невеликих ізольованих осередках, але водночас підкреслює важливість збереження луків, вологих територій і темного нічного неба. Результати дослідження опубліковані в журналі Journal of Lost Species.

Наука