Геноми давніх європейців вказали на поширення кельтських мов із Центральної Європи, а германських — з Балтії

05 листопада 2026 р. 17:02

05 листопада 2026 р. 17:02

Аналіз геномів європейців бронзової та залізної доби допоміг простежити джерело поширення кельтських мов до сходу Центральної Європи, а германських — до сучасної Швеції, куди їх носії, найімовірніше, потрапили з Балтії. При цьому поширення германських мов у Скандинавії сталося приблизно на 800 років пізніше, ніж вважали досі. Ці результати допомогли реконструювати найбільш ранні етапи формування європейських мов, про які немає письмових даних. Дослідження опублікували у двох статтях журналу Nature ( 1 , 2 ).

Сучасна реконструкція вигляду представника кельтських племен приблизно у 100-300 роках нашої ери. Kabuto 7 / Wikimedia Commons

Чим науковців зацікавило поширення кельтських і германських мов?

Науковці сходяться на тому, що поширення індоєвропейських мов, до яких належить більшість сучасних європейських, почалося приблизно 5000 років тому. Його пов’язують із розселенням людей ямної культури, епіцентром якого став південь України. Однак те, як різні гілки індоєвропейських мов розвивалися в наступні два-три тисячоліття, відомо мало. Наприклад, найбільш ранні письмові свідчення появи германських мов — рунічні написи — датують 1950-1550 роками тому. Основним джерелом знань про поширення цих мов є те, які слова з мов цієї групи потрапляли в інші європейські мови, адже це є свідченням взаємодії між носіями різних мов.

Сучасні кельтські мови поширені лише на Британських островах і в сусідньому до них регіоні Франції, однак вони були більш поширеними в Європі понад 2000 років тому. Щодо того, звідки вони походять і як поширилися на континенті, існує аж чотири основні гіпотези. Перша пов’язує поширення цих мов із давньою європейською культурою дзвоноподібних келихів і датує його понад 4000 роками тому. Інші три встановлюють час поширення цих мов пізніше, а різняться джерелом розповсюдження цих мов: було це узбережжя Атлантичного океану, центральна Франція й північ Італії або ж схід Центральної Європи.

Регіони, з яких могли походити кельтські мови: атлантичний, згідно з двома гіпотезами, центрально- чи східноєвропейський. McColl et al. / Nature, 2026

Кожна з цих гіпотез заснована на різних параметрах, зокрема поширенні топонімів з кельтським походженням і знахідках артефактів кельтських культур. Відшукати найбільш правдиву з цих гіпотез і реконструювати поширення кельтських і германських мов узялася міжнародна команда науковців, зокрема дослідники з України, на чолі з фахівцями Копенгагенського й Лейденського університетів.

Як реконструювали поширення обох груп мов?

Науковці дослідили 4587 давніх геномів для вивчення поширення кельтських мов і 4721 геном для германських. Рештки, із яких виділяли ці геноми, датовані від 6000 до менш як 1000 роками тому. Їх зібрали з поховань по всій Європі: від півночі Скандинавського півострова до півдня Криму та від атлантичного узбережжя до берегів Дніпра. Серед вибірки для вивчення германських мов із Данії виявилися рештки, знайдені в ритуальних похованнях, зокрема в болотах і в підношеннях зі зброєю. А у вибірці для вивчення кельтських мов дослідження зіткнулися з тим, що в час існування культури полів поховальних урн тіла піддавали кремації, тож рештки для аналізу ДНК віком 3200-2800 років було складно знайти. Однак науковці знайшли рештки з території сучасної Чехії й Піренейського півострова, де місцева культура натомість схилялася до поховань у курганах.

Дослідники використали метод аналізу ідентичних довгих послідовностей ДНК, які вказують на спільного предка, Y-хромосоми та мітохондріальної ДНК, які вказують на спорідненість за батьківською або материнською лініями, і статистичний метод qpAdm. Останній моделює суміш геномів, які могли б дати як нащадка геном якоїсь конкретної особи, а потім порівнює цю суміш із реальними даними. Так дослідники отримали найімовірнішу послідовність подій, яка передувала поширенню обох груп мов. Перш за все, ці дві групи пов’язали з різними культурами мідної доби: кельтську — з культурою дзвоноподібних келихів, а германську — із більш давньою культурою шнурової кераміки , яка безпосередньо контактувала з ямною культурою і навіть була її нащадком, згідно з деякими версіями.

Місця, з яких отримали рештки для дослідження геномів давніх германців. McColl et al. / Nature, 2026

Появу предкової степової культури, яка вже займалася скотарством і раннім землеробством та дала початок германським мовам, датували 5000-4500 роками тому. А вже 4000-3500 років тому зі сходу до Швеції, імовірно, через Балтію потрапили носії культури, археологічних свідчень про яку не збереглося. Вони змішалися з балтійськими мисливцями-збирачами, а близько 3750-3250 років тому — з місцевими носіями культури шнурової кераміки, ставши носієм для поширення палеогерманської мови. Появу палеогерманської мови досі датували 600-800 роками раніше.

Протягом тисячоліття палеогерманська обмінювалася лексикою з кельтськими та фінно-саамськими мовами, після чого приблизно 2450 років тому сформувалася протогерманська мова. Упродовж римської доби та переселення народів 1950-1375 років тому германські племена поширилися до сучасних Польщі, Німеччини, Нідерландів, Британських островів і навіть Південної Європи. А зворотна міграція з північної Німеччини чи Данії до Скандинавії 1575-1200 років тому посприяла формуванню давньоскандинавської мови.

Водночас появу предкової степової культури, що дала початок кельтським мовам, датували 4400-4000 роками тому, а поширена вона була у Західній і Центральній Європі. Перший етап розселення цієї культури припав на період 3800-3200 років тому та посприяв поширенню зародків кельтських мов з півдня Франції чи півночі Піренейського півострова до Британських островів. Однак саме другий етап розселення вважають основним: під час нього носії протокельтської мови поширилися з сучасної Чехії та Дунайського регіону до Франції, Італії, Британських островів і Піренейського півострова.

Реконструкція того, як відбувалася поява та поширення кельтських племен. McColl et al. / Nature, 2026

Із цим розселенням збігається поділ протокельтської на дві сучасні гілки: бритську гілку, до якої належать бретонська у Франції, корнська в Англії та вельська, і гельську гілку, до якої належать ірландська, шотландська гельська та менська — нею говорять на острові Мен в Ірландському морі. Фінальним етапом поширення кельтських мов стало розповсюдження галльштаттської культури до Британських островів і латенської — до Центральної Європи, Італії та Балкан.

Як це змінює уявлення про появу європейських мов?

Науковцям вдалося узгодити геномні й лінгвістичні дані, підтвердивши гіпотезу про те, що поширення кельтських мов почалося саме зі сходу Центральної Європи. А от щодо германських мов вони поставили під сумнів попереднє датування появи палеогерманської, але підтвердили легенду VI століття, яка свідчить про походження германського племені готів саме зі Скандинавії. Проте дослідники також встановили, що не всі готи походили з цього регіону — українські остготи й піренейські вестготи мали місцеве походження, імовірно, через перемішування германських племен із місцевими мешканцями.

Більш важливим висновком науковців є те, що поширення однієї мовної групи не завжди можна пояснити однією міграцією носіїв цієї мови. Так мови можуть поширюватися в декілька хвиль, може відбуватися зворотна міграція, як у випадку скандинавських мов, або ж мовно-культурна асиміляція, коли невелика група носіїв мови змішується з місцевими, майже не залишаючи сліду в їхньому геномі.

На що вказував аналіз давніх геномів

🦠 Проаналізувавши ДНК з двох мумій інків, науковці знайшли у ній сліди вірусу віспи, який походив із Європи.

🧬 А генетичний аналіз сучасних мешканців Австралії та сусідніх островів Тихого океану показав, що давні люди дісталися сюди ще 60 тисяч років тому.

💻 За допомогою суперкомп’ютера й аналізу геномів сучасних організмів науковці відтворили еволюцію організмів з ядром.

Наука