У мумії віком 2700 років знайшли сліди алое: що показав хімічний аналіз

09 листопада 2026 р. 18:27

09 листопада 2026 р. 18:27

У муміфікованій голові віком близько 2700 років вчені виявили молекулярні ознаки речовин, пов’язаних із рослинами роду алое. До цього алое згадувалося у зв’язку зі стародавніми похоронними практиками в історичних текстах, але його наявність у подібних матеріалах не підтверджувалася таким хімічним методом. Результати дослідження опубліковано в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS) .

Ця знахідка не означає, що єгиптяни додавали алое до кожної бальзамувальної суміші. Характерні сполуки виявили лише у двох із 24 досліджених музейних експонатів. Однак вони допомагають по-новому розглянути як склад стародавніх бальзамів, так і історію препаратів, які через багато століть виготовляли з мумій.

Деталі

Команда Марбурзького університету в Німеччині поєднала методи хімії природних сполук, єгиптології та історії фармації. Дослідники вивчили 24 об’єкти з університетських та музейних колекцій, зокрема муміфіковані останки, залишки бальзамувальних матеріалів, бинти та історичні аптечні препарати. Одночасно вони проаналізували 41 письмове джерело . Матеріал досліджували за допомогою рідинної хроматографії та мас-спектрометрії — методів, що дозволяють розрізняти сполуки за їхніми молекулярними характеристиками.

Чому сліди алое виявилися несподіваними

Один із досліджених об’єктів — муміфікований череп із зоологічної колекції Марбурзького університету. Радіовуглецеве датування віднесло його до VIII століття до нашої ери. У ньому, а також в аптечному зразку XVIII століття, що походить з історичної аптеки в Оффенбаху-на-Майні, виявили сполуки, пов’язані з алое. У науковій статті названо, зокрема, речовини, споріднені з алоерезином A/D та алоїном.

Раніше хіміки знаходили в єгипетських бальзамах хвойні та фісташкові смоли, рослинні олії, тваринні жири, бджолиний віск і бітум. Нові дані додають до цього переліку ймовірний продукт рослин роду Aloe , але поки що не дозволяють визначити конкретний вид або відтворити точний рецепт.

Є й мовна загадка. У стародавніх текстах слово «алое» могло позначати не тільки рослину Aloe, а й ароматичну деревину аквіларії. Молекулярний склад досліджених зразків вказує саме на речовини, пов’язані з Aloe. Автори припустили, що одна не до кінця розшифрована давньоєгипетська назва речовини — ꜥnḫ-jm.j — теж могла стосуватися алое або його виділень. Але це поки що гіпотеза, а не встановлений переклад.

Як мумії стали аптечним товаром у Європі

У часи пізнього Середньовіччя та раннього Нового часу в Європі використовували препарат Mumia vera aegyptiaca . Його пов’язували з матеріалом мумій та речовинами для бальзамування; різні аптечні продукти, що продавалися під цією назвою, могли значно відрізнятися за складом. Молекулярний аналіз виявив у деяких зразках характерні продукти старіння хвойних смол.

Ще один результат стосується музейних колекцій: хімічні «відбитки» однієї муміфікованої голови та порошку, що зберігався окремо, виявилися схожими. Це дозволяє припустити зв’язок між ними, хоча збережені музейні документи його не підтверджують. Такий підхід може допомогти вивчати походження предметів із втраченою історією.

Вчені також перевірили дію одного історичного аптечного екстракту на клітини в лабораторії. У ході експерименту екстракт помірно зменшував пошкодження клітин, спричинені вірусом грипу. Але окремо виділена основна сполука такого ефекту не давала. Це не є доказом лікувальної дії мумійного порошку на людей і не підтвердженням безпеки історичних засобів.

Чому це важливо

Дослідження пов’язує три різні типи свідчень: молекулярний склад археологічних об’єктів, записи стародавніх авторів та зразки з європейських аптечних колекцій. Це дозволяє перевіряти гіпотези, які раніше ґрунтувалися майже виключно на текстах. При цьому знахідка алое у двох об’єктах не показує, наскільки часто його застосовували та в які епохи така практика була поширена.

Робота також нагадує, що музейна етикетка не завжди розповідає всю історію предмета. Порівняння речовин може підказати зв’язок між об’єктами, але остаточне підтвердження їхнього спільного походження вимагає додаткових даних.

Джерело

Тім Бергер, Аміра Наїмі та співавтори. New molecular and historical evidence on ancient Egyptian embalming . PNAS , 2026, том 123, випуск 45, e2624362123. DOI: 10.1073/pnas.2624362123. Онлайн-публікація — 26 жовтня 2026 року. Офіційне повідомлення Марбурзького університету від 27 жовтня 2026 року. Перевірено 2 листопада 2026 року: доступні анотація наукової статті та прес-реліз; повний текст PNAS не був доступний для незалежної перевірки.

Наука