Фізик описав п’явимірний «Чорний Сатурн» з подвійним обертанням

21 листопада 2026 р. 11:50

21 листопада 2026 р. 11:50


Теоретичний фізик Джей Армас (Jay Armas) з Амстердамського університету запропонував нове математичне рішення рівнянь Ейнштейна для екзотичної конфігурації чорних дір у п’явимірному просторі-часі, відомої як «Чорний Сатурн». У роботі, викладеній у препринті на arXiv і описаній на сайті ScienceAlert , йому вдалося врахувати обертання чорних дір одразу у двох незалежних площинах.

Звична геометрія чорної діри зазвичай уявляється як сферична область простору, з якої світло не може вирватися. Однак рівняння загальної теорії відносності дозволяють і набагато дивніші конфігурації, ніж ті, що, як ми вважаємо, існують у нашому Всесвіті.

Кільцеподібні чорні діри і «Чорний Сатурн»

В п’явимірному просторі-часі рівняння Ейнштейна допускають існування чорної діри з кільцеподібним горизонтом подій – тори, схожої на пончик. Усередині цього кільця можна розташувати ще одну, звичайну сферичну чорну діру. Таку систему з двох окремих чорних дір теоретики називають «Чорним Сатурном»: у центрі – сферична діра, навколо – кільцеподібна, кожна зі своїм власним горизонтом подій.

Перший математичний опис «Чорного Сатурна» з’явився у 2007 році, але мав суттєве обмеження: обертання обох чорних дір було можливе лише в одній площині. Тим часом у п’явимірному просторі-часі об’єкти можуть обертатися одразу в двох незалежних площинах, тож повніша модель виявилася значно складнішою математично.

У новій роботі Армас пропонує точне рішення, де обидві чорні діри «Чорного Сатурна» можуть обертатися у двох площинах. Це відкриває шлях до вивчення конфігурацій, недоступних попередній одноплощинній моделі.

Що змінює додатковий вимір

Наш простір-час, наскільки нам відомо, має чотири виміри: три просторові та один часовий. Закони фізики, які ми спостерігаємо, діють саме в цих чотирьох вимірах. Якщо ж додати ще один просторовий вимір, самі принципи загальної відносності не змінюються, але з’являються нові можливі геометрії та рішення рівнянь.

У п’явимірному просторі-часі стає можливою кільцеподібна чорна діра, утворюючи разом із центральною сферичною дірою «Чорний Сатурн». Кільцева чорна діра утримується від колапсу завдяки обертанню: без достатньої кутової швидкості власна гравітація змусила б її зруйнуватися, а обертання дозволяє зберігати незвичну форму.

Обидві чорні діри розділені, але не незалежні: вони існують в одному і тому самому просторі-часі. Як і у звичайних чотиривимірних чорних дір, їхня гравітація відчувається й поза горизонтом подій. При обертанні вони «тягнуть» за собою навколишній простір-час – явище, відоме як перетягування інерційних систем (frame dragging).

Подвійне екстремальне обертання

У чорних дір існує межа кутового моменту відносно їхньої маси. Досягнувши цієї межі, чорна діра стає екстремальною: її температура Гокінга падає до абсолютного нуля, і вона перестає випромінювати гокінгове випромінювання, що виникає через квантові процеси біля горизонту подій.

У п’явимірному випадку, щоб досягти екстремальності без зникнення горизонту подій, чорна діра повинна обертатися в обох незалежних площинах. Рішення Армаса показує, що в конфігурації «Чорного Сатурна» обидві чорні діри можуть одночасно стати екстремальними, зберігаючи власні горизонти подій.

Це перше відоме точне рішення рівнянь Ейнштейна, де дві окремі чорні діри в порожньому п’явимірному просторі-часі можуть одночасно перебувати в екстремальному стані. Водночас, попри те що їхня температура Гокінга дорівнює нулю, досягти повної рівноваги вони не можуть.

Для термодинамічної рівноваги необхідно, щоб збігалися не лише температури, а й обертання в обох площинах. Армас показав, що це неможливо без порушення регулярної конфігурації «Чорного Сатурна».

Коли кільце змушує центр обертатися

Найцікавіша частина нового рішення пов’язана з перетягуванням простору-часу. Кожна чорна діра має власне внутрішнє обертання, але завдяки викривленню простору-часу кільцева діра може індукувати обертання горизонту подій центральної чорної діри навіть у тій площині, де в самої центральної діри власного кутового моменту немає.

Це показує, наскільки несподівану поведінку може мати гравітація в багатовимірних просторах. Хоча немає жодних спостережних доказів існування «Чорних Сатурнів» чи прихованого додаткового просторового виміру у нашому Всесвіті, подібні рішення дозволяють перевіряти межі загальної теорії відносності та моделювати гіпотетичні режими гравітації, недоступні нинішнім експериментам.

Робота Армаса створює підґрунтя для подальших досліджень поведінки світла й матерії біля таких екзотичних конфігурацій, а також геометрії простору-часу всередині їхніх горизонтів подій. І навіть якщо «чорнодіркові пончики» з «чорнодірковими дірками від пончиків» ніколи не зустрінуться в реальному Всесвіті, вони залишаються захопливим полігоном для теоретичної фізики.

Фізик описав п’явимірний «Чорний Сатурн» з подвійним обертанням

Джерело: cikavosti.com (Всесвіт)

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua