Житло, виплати й повернення додому. Що нова стратегія з прав людини обіцяє переселенцям

20 жовтня 2026 р. 23:42

20 жовтня 2026 р. 23:42

Президент Володимир Зеленський затвердив нову Національну стратегію у сфері прав людини . Переселенців у ній названо серед людей, чиї права порушують найчастіше. Ще раніше, у червні, уряд схвалив окрему стратегію щодо внутрішнього переміщення до 2030 року . Волноваха.City прочитала обидва документи, і тепер розповідає вам про те, які проблеми переселенців держава визнала, що обіцяє змінити та чого від цих планів чекати не варто.

Скільки переселенців в Україні

За даними уряду , на початку 2026 року в Україні було понад 4,6 мільйона внутрішньо переміщених осіб. З них 3,3 мільйона залишили свої домівки вже після повномасштабного вторгнення. Найбільше людей виїхали з Донецької , Харківської, Херсонської, Запорізької та Луганської областей.

Ще понад 5,3 мільйона українців, за даними ООН, перебувають в країнах Європи.

Два документи — одна мета

Національна стратегія у сфері прав людини — це загальний план держави щодо захисту прав людини під час війни та після неї. Указ про неї глава держави підписав 12 жовтня 2026 року . Переселенцям у ній присвячено окремий розділ.

Стратегія державної політики щодо внутрішнього переміщення до 2030 року — документ, присвячений саме ВПО. Уряд схвалив її 10 червня 2026 року разом із планом заходів на 2026–2028 роки. За неї відповідає Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності .

Обидва документи визначають напрями роботи, але самі не встановлюють нових виплат і не змінюють законів . Конкретні кроки мають з’являтися в планах заходів і нових рішеннях уряду.

Які проблеми держава визнала

В обох документах держава називає перешкоди, з якими стикаються переселенці:

• немає єдиного маршруту підтримки. Допомогу надають різні установи й організації, а їхні програми часто ніяк не пов’язані між собою;
• обмежений доступ до майнових, трудових і освітніх прав ;
• брак інформації про те, на яку підтримку можна розраховувати;
• “випадки упередженого ставлення” , які заважають облаштуватися на новому місці;
• нестача житла і непередбачувані правила щодо допомоги на проживання;
• немає чітких критеріїв , коли і куди можна безпечно повертатися.

Окремо держава визнає, що місця тимчасового проживання “не можуть розглядатися як довгострокове рішення” , особливо для родин з дітьми та людей з інвалідністю.

Допомога за потребами, а не лише за статусом

Головна зміна, яку обіцяє уряд, полягає в тому, що підтримку надаватимуть залежно від реальних потреб людини чи родини , а не лише через сам факт переміщення.

Уряд визнає, що чинна система “значною мірою базується на факті переміщення, а не на комплексній оцінці потреб і потенціалу людини”. На початку повномасштабної війни це було виправдано, але тепер такий підхід, за оцінкою уряду, обмежує ефективність допомоги.

Тому кожному переселенцю планують оцінювати потреби та складати індивідуальний план адаптації . Мета держави — щоб люди відновили самостійність: знайшли роботу, житло і змогли планувати життя. Водночас у документі наголошено, що держава й надалі підтримуватиме тих, хто потребує постійної допомоги : літніх людей, людей з інвалідністю, родини з дітьми, ветеранів.

У стратегії з прав людини окремо визнано ще одну проблему: люди не завжди вчасно отримують допомогу. Держава обіцяє усунути адміністративні бар’єри, “зокрема у випадках затримки призначення або виплати чи безпідставного припинення виплат ”.

Уся допомога в одному місці

Щоб переселенцям не доводилося оббивати пороги різних установ, держава планує створити цифрову платформу “Шлях внутрішньо переміщеної особи” . Вона об’єднає дані з різних реєстрів.

Для самих переселенців це означатиме, як зазначено в документі, “більш зрозумілий та зручний доступ до інформації про можливості підтримки”. Людина зможе бачити, яку допомогу вже отримала і на що ще має право .

Робота

Держава обіцяє допомагати переселенцям із працевлаштуванням, професійним навчанням, перекваліфікацією та власною справою. Окремо згадано послуги, які допомагають вийти на роботу, наприклад догляд за дітьми чи рідними, які потребують сторонньої допомоги .

Мета уряду до 2030 року:

• щонайменше 70% працездатних переселенців мають стабільну роботу або самозайнятість;
• менш як 15% переселенців живуть лише на соціальну чи гуманітарну допомогу.

Житло

Держава обіцяє розвивати довгострокові житлові рішення : соціальну оренду, соціальне житло, підтримане проживання та доступне кредитування, зокрема програму “єОселя” . Місця тимчасового проживання мають з часом перетворитися на соціальне житло .

Мета уряду:

• щонайменше 85% переселенців до 2030 року мають житло для постійного проживання;
• кількість людей, які живуть у місцях тимчасового проживання понад рік , має щороку зменшуватися щонайменше на 30% .

Громади, які приймають переселенців, обіцяють підтримати фінансово, з урахуванням того, скільки людей до них переїхало. Щонайменше 75% громад мають враховувати потреби ВПО у своїх планах розвитку та бюджетах.

Компенсації за зруйноване житло

Держава обіцяє забезпечити роботу механізмів компенсації та пояснювати людям, як подати заяву до Реєстру збитків , завданих агресією Росії.

У грудні 2025 року в Гаазі Україна підписала Конвенцію про створення Міжнародної компенсаційної комісії , яка має відшкодовувати збитки від російської агресії. Після ратифікації Верховною Радою вона, як зазначено в стратегії, створить основу для системної компенсації втраченого житла і майна.

Документи з тимчасово окупованих територій

Деякі переселенці з Волноваської громади стикаються з тим, що документи, видані в окупації, в Україні не діють. Держава обіцяє створити дієві механізми, щоб:

• підтверджувати юридичні факти , що мали місце на окупованій території, наприклад народження чи смерть;
• оформлювати документи людям, які звідти виїхали.

Дітям і молоді з окупованих територій обіцяють доступ до української освіти , зокрема тим, хто вже виїхав.

Виїзд з окупації

Для мешканців громади, які досі в окупації, важливо, що держава планує врегулювати виїзд з окупованих територій, зокрема через треті країни . Українські посольства та консульства мають допомагати людям, які виїхали з окупації за кордон, повернутися на підконтрольну Україні територію.

Тих, хто виїхав, мають зустрічати в транзитних центрах : там людина отримає базову допомогу та інформацію, а її потреби оцінять. Уряд ставить мету, щоб щонайменше 75% людей проходили таку оцінку протягом 72 годин після виїзду.

Повернення додому

Уряд наголошує, що повернення до рідного населеного пункту після деокупації — це “один із можливих життєвих сценаріїв, а не універсальне або обов’язкове рішення ”. Держава обіцяє заохочувати повернення лише тоді, коли для нього є безпекові, житлові та економічні умови, і не підштовхувати людей до передчасних рішень.

Для цього уряд планує:

• затвердити критерії, за якими населений пункт визнаватимуть безпечним для повернення ;
• регулярно інформувати людей про стан безпеки, житла, послуг і роботи в рідних громадах;
• попереджати про ризики повернення на окуповані території та в зону бойових дій;
• запровадити програми підтримки для тих, хто повертається.

Водночас держава визнає, що для багатьох переселенців нове місце може стати постійним домом, і обіцяє поважати цей вибір .

Голос переселенців

Держава обіцяє, що думку переселенців враховуватимуть під час ухвалення рішень, зокрема через ради з питань ВПО , опитування та розгляд скарг і пропозицій. Ще одна обіцянка стосується виборів : їх мають зробити доступнішими для переселенців.

Окремо в документі йдеться про те, що переселенці повинні мати змогу зберегти свою місцеву ідентичність, історію та соціальні зв’язки . Для громад, розпорошених по всій країні, як громади Волноваського району, це особливо важливо.

Що далі

Упродовж пів року уряд має затвердити план реалізації стратегії з прав людини на 2027–2029 роки. План щодо переселенців на 2026–2028 роки вже діє, а наступний, на 2029–2030 роки, має з’явитися до кінця 2028 року.

Звітувати також доведеться щороку. Мінсоцполітики починаючи з 2027 року має до 1 березня подавати уряду звіт про виконання стратегії щодо переселенців. Мін’юст до 1 квітня має оприлюднювати звіт про виконання стратегії з прав людини.

Чи стане краще, покажуть не обіцянки, а цифри: скільки переселенців знайшли роботу і постійне житло, скільки залишилися в місцях тимчасового проживання і скільки людей отримали компенсацію за зруйноване житло.

Цей матеріал став можливим за підтримки програми SAFE (раніше “Голоси України”), що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. SAFE реалізується у рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Донецькі