«Я обрала складний шлях». Як переселенка з Волновахи після евакуації до Литви прийшла в бодібілдинг

21 жовтня 2026 р. 07:41

21 жовтня 2026 р. 07:41

Більшу частину життя Майя Хаджинова працювала перукаркою у Волновасі. Тут вона виховувала трьох дітей, мала постійних клієнток і завжди знаходила час для спорту. На початку повномасштабної війни жінка разом із родиною пережила обстріли в підвалі Волноваської районної лікарні та евакуацію. З березня 2022 року вона живе у Вільнюсі. Там спортзал став для неї способом упоратися з тривогою, а згодом привів на професійну сцену. У травні 2026 року, за два місяці до свого 51-го Дня Народження, пані Майя посіла третє місце на Відкритому чемпіонаті Литви з культуризму та фітнесу.

Для Волноваха.City Майя Хаджинова розповіла, як виїжджала з Волновахи, чому після евакуації обрала бодібілдинг, як побудувала тренування і харчування та що порадила б жінкам, які хочуть почати свій шлях у цьому виді спорті.

“Це вже минуле життя”

У Волновасі життя пані Майї було спокійним і передбачуваним: робота, родина, діти. Вона займалася лише перукарською справою, а спорт завжди був поруч. Щороку на свій день народження жінка зранку йшла до спортзалу.

“Клієнтки в мене завжди були розумні, самодостатні жінки. Діти, робота, чоловік — усе як у всіх. Дім, побут, усе продумано наперед. Зараз я розповідаю про це і розумію, що це вже минуле життя, до якого немає вороття”, — ділиться пані Майя.

Майя Хаджинова з родиною у Волновасі. Архівне фото Фото: Майя Хаджинова

П'ять днів у підвалі районної лікарні

Початок повномасштабного вторгнення росії в Україну ( 24 лютого 2022 року ) родина зустріла у рідному місті. Тодішній чоловік пані Майї, лікар, 23 лютого пішов на роботу до Волноваської районної лікарні й залишився там. Жінка з дітьми спочатку ховалася в підвалі будинку разом зі свекрами. 1 березня чоловікові вдалося забрати родину до укриття в лікарні.

“Коли ми їхали до лікарні, я не впізнавала Волноваху. Асфальту немає, все горить, на дорозі хтось лежить. Це було страшно”, — згадує жінка.

У підвалі "районки" вона чула від деяких людей, що місто нібито обстрілюють українські військові.

“Люди сиділи в підвалі під обстрілами, які почалися через напад росії, та говорили, що це українці бомблять. Я ледве стрималася. Українські військові нас захищали. Я думала лише про те, щоб окупанти швидше пішли. Щоб наші встояли”, — згадує пані Майя.

5 березня до лікарні приїхав Володимир Весьолкін ( Ред. на той момент він був очільником Мирненської селищної військово-цивільної адміністрації), який тоді допомагав вивозити людей з Волновахи.

“Він запитав, хто виїжджатиме. Багато хто відмовлявся. А я вже розуміла, що треба їхати. Для мене він тоді став промінчиком світла у темряві. Згодом я знайшла його у фейсбуці й подякувала за те, що він нас вивіз”, — розповідає жінка.

14 березня 2022 року пані Майя приїхала до Вільнюса.

Спортзал о п'ятій ранку

Перші два роки в Литві, за словами пані Майї, були найважчими. Вона погано спала і жила в постійній напрузі. Щоб упоратися з цим, жінка почала ходити до спортзалу о п'ятій ранку, ще до роботи.

“Мені треба було відчувати, що я жива. Я ходила щодня. Люди дивилися на мене й, мабуть, думали, що в цієї українки якась біда з головою”, — жартує жінка.

У 2024 році пані Майя почала тренуватися по вечорах. Там вона познайомилася з іншими спортсменками та спортсменами, серед яких був литовський професійний спортсмен Пьотр Шевченко. Він безоплатно надавав корисні поради та допоміг скласти систему тренувань, де кожен день присвячено окремій групі м'язів.

Пані Майя з іншими спортсменами. Пьотр Шевченко на фото третій від Майі, по ліву руку Фото: Майя Хаджинова

“Раніше я просто робила загальні вправи. А тут з'явилася система. Мені стало ще цікавіше займатися, бо коли все робиш правильно, починаєш дійсно бачити результат”, — розповідає пані Майя.

Згодом саме Пьотр запропонував жінці спробувати себе на професійних змаганнях.

До чемпіонату спортсменку готувала українська тренерка Ганна Скворцова , яка працювала з нею онлайн з Києва.

“Тренерка була на відстані, але завжди на зв'язку. Вона перевіряла, чи правильно я харчуюся, як тренуюся і як почуваюся. Іноді мені здавалося, що я не зможу. Але вона підтримувала мене й психологічно”, — ділиться жінка.

Фото з заняття у спортзалі 20.10.2026 Фото: Архів пані Майі

Як виглядає тиждень спортсменки

Раніше пані Майя тренувалася щодня. Тепер вона вважає це помилкою.

“Організм має відпочивати. Зараз я займаюся п'ять-шість разів на тиждень. День рук, день спини, день сідниць і ніг, потім вихідний — і все по колу. Після дня ніг обов'язково роблю відпочинок”, — пояснює вона.

Найважче тренування — день ніг. Воно триває півтори-дві години , тоді як на руки йде близько години . У вихідний жінка не лежить удома, а робить кардіо: годину ходить по доріжці з нахилом або 50 хвилин займається на степ-платформі.

“Бігати я не люблю і не раджу, бо це велике навантаження на суглоби. Ходити — так. Підніміть доріжку вгору, виставте зручну швидкість і просто йдіть швидким кроком”, — каже пані Майя.

“Ноги і спина — найважливіше”

Якщо часу на тренування мало, пані Майя радить зосередитися на двох групах м'язів.

“Для жінок і чоловіків найважливіші ноги і спина. Подивіться на людей старшого віку: вони сутуляться, ледве пересувають ноги. Постава видає вік. Якщо у вас сидяча робота, спину треба зміцнювати обов'язково. А руки підтягнуться самі” , — пояснює вона.

Сильна спина допомагає їй і в роботі.

“Мене часто питають, чи не болить спина, бо я весь день стою з феном. Раніше, коли м'язи були слабкі, боліла. Тепер не болить”, — розповідає пані Майя.

Після 40 років , нагадує вона, людина поступово втрачає м'язову масу. Тому силові навантаження вважає обов'язковими.

“Групові заняття — це добре, краще, ніж нічого. Але без силових не обійтися. Не можете ходити до спортзалу — купіть гантелі. Почніть із двох кілограмів, потім переходьте на п'ять”, — радить жінка.

“Найважчим було навчитися їсти”

Найбільшим викликом під час підготовки до змагання, за словами пані Майї, стали не тренування, а харчування. Роками вона дотримувалася різних дієт і недоїдала. У певний момент її вага знизилася до 56–57 кілограмів, і почали зменшуватися м'язи.

“Тренерка і Пьотр казали мені, що треба їсти. Для мене це було відкриттям. Я дивилася на порції й думала, що стільки не з'їм. Але з'їдала. Зважувала все, записувала, розкладала по контейнерах”, — згадує вона.

Коли харчування налагодилося, з'явилася сила. Сьогодні пані Майя робить сідничний місток із вагою 200 кілограмів .

“М'язи ростуть, коли ти їси і тренуєшся. Поки я недоїдала, могла займатися скільки завгодно, але вагу більшу взяти не могла”, — пояснює жінка.

Що в тарілці у спортсменки

Головне, чого навчилася пані Майя, — рахувати білки, жири й вуглеводи. Усе, що з'їдає, вона записує в застосунок.

“Спочатку це виснажує. А тепер я без цього не можу. Якщо вдень не встигла, ввечері все запишу й порахую. Бачу, що не добрала жирів, — з'їм десять грамів горіхів”, — розповідає вона.

Підрахунки показали, що раніше вона, як і багато жінок, недоїдала білка. Тепер намагається отримувати його переважно з їжі.

Ось як виглядає її звичайний день:

• Сніданок: 40 грамів спагеті (вага в сухому вигляді), три яєчні білки й один жовток, протеїновий пудинг.
• Обід: 50 грамів рису в сухому вигляді та близько 110 грамів лосося.
• Вечеря після тренування: три яєчні білки, банка тунця, два рисові хлібці.

“Їжа спортсменів дуже одноманітна. Колеги дивуються, як я можу щодня їсти одне й те саме. А мені смачно. Я чекаю обіду, щоб знову поїсти свій рис чи гречку”, — ділиться пані Майя.

Від солодкого вона не відмовляється повністю. Пече за «правильними» рецептами, а крем для «Наполеона» робить зі стевією.

“Хочеш тортик — з'їж. Тільки зваж його й запиши, скільки там білків, жирів і вуглеводів”, — радить жінка.

А от ковбасу й сосиски вона не їсть зовсім.

“Краще купити м'ясо і приготувати самостійно. Зараз є мільйон рецептів”, — впевнена жінка.

Ранкові звички, які стали щоденними

У пані Майї є кілька звичок, яких вона дотримується щодня. Зранку на голодний шлунок вона робить вправу «вакуум» для м'язів живота.

“Цю вправу треба робити правильно і щоранку”, — пояснює жінка.

Ще одна звичка — мелене насіння льону. Чайну ложку вона ввечері заливає окропом і випиває вранці натщесерце. Також щодня приймає креатин, вітамін D та омегу-3. Протеїн п'є лише тоді, коли недобирає білка з їжею.

Важливо, за її словами, і те, як ми їмо.

“Їжте повільно, хвилин двадцять, із виделкою і ножем. Відкладіть телефон, вимкніть телевізор. Тоді ви відчуєте зовсім інший смак їжі. Спробуйте, це правда працює”, — радить пані Майя.

Одне правило вона поки не виконує — спати достатньо.

“Сон дуже важливий, тренерка мене за це сварила. Але я сплю мало,” — визнає спортсменка.

Сушіння і "волноваська підвальна школа"

Останні тижні перед змаганнями, в атлетки проходило так зване сушіння, і вони давалися їй досить важко. Вуглеводів у раціоні ставало все менше — подекуди лише 40 грамів каші на день . Були дні, коли треба було випити п'ять літрів води , а перед самим виходом на сцену воду майже повністю обмежили. Проте цих обмежень вона не боялася.

“Мені казали, що буде дуже важко. А я згадувала те, як ми сиділи в підвалі у Волновасі. Тоді не було ні їжі, ні нормальної води. Після цього обмеження на сушінні мене не лякали”, — згадує вона.

“Я стояла на сцені й не могла повірити”

Відкритий чемпіонат Литви з культуризму та фітнесу у 2026 році проводила федерація NAC Lithuania. Суперницям пані Майї було від 25 до 44 років .

“Я стояла на сцені й дивилася на себе ніби збоку. Жінка з Волновахи, мама трьох дітей, бабуся — і поруч молоді чемпіонки. Для мене це було свято. Коли оголосили, що в мене третє місце, я не могла повірити”, — розповідає пані Майя.

Майя з іншими переможницями конкурсу Фото: Архів пані Майі

Після змагань вона написала у фейсбуці :

“Ще п'ять років тому я не могла навіть уявити, як зміниться моє життя. Наважитися майже в 51 вийти на сцену поруч зі справжніми професіоналками — це про сміливість. Про вибір. Про віру в себе. Я побачила, що моїй формі є куди рости. Але це тільки початок”.

Скільки коштує вихід на сцену

Аматорські тренування і професійні змагання, за словами пані Майї, — зовсім різні історії, зокрема фінансово.

“Щоб виступати, треба бути членкинею федерації, а це внески. Далі — тренер, купальник, підбори, спортивне харчування, участь у самих змаганнях. Ти весь час вкладаєшся, а тобі дають медаль. Це схоже на конкурс краси”, — пояснює вона.

Ще одне питання, яке кожна спортсменка вирішує для себе, — фармакологічна підтримка, поширена в професійному бодібілдингу. Пані Майя від неї свідомо відмовляється.

“Я бачу, як вона змінює жінок — обличчя, голос. Це вибір кожної. Але я все-таки про здоров'я”, — пояснює вона.

“Я обрала складний шлях”

За словами пані Майї, після евакуації з рідного дому перед кожною людиною постає вибір.

“Можна піти легким шляхом: лежати на дивані й шукати виправдання. А можна складним. Я обрала складний. Я винаймаю житло, сама за все плачу, допомагаю синові з навчанням. Тож вирішила, що краще вкладатиму в себе”, — розповідає вона.

Діти пані Майї вже дорослі. Старша донька живе в Німеччині, середня — у Відні. Сама вона й далі працює перукаркою у Вільнюсі, а нещодавно почала займатися аргентинським танго.

“Діти кажуть: «Мама обов'язково щось придумає». Українці вміють жартувати, і з боку здається, що в мене все легко. Але ніхто не знає, як буває насправді. Мені допомагає спорт”, — ділиться жінка.

З чого почати, якщо вам за 45

Пані Майї часто пишуть жінки, які хочуть змінитися, але соромляться прийти до спортзалу або мають значну зайву вагу. Це її поради для таких панянок:

1. Знайдіть приклад для себе.
“Оберіть людину, яка вас надихає, і подивіться, що вона робить, щоб так виглядати. Я, наприклад, дивлюся на жінку з Донецька, якій 60 і яка виступає у фітнесі. Я захоплююся нею і хочу так само виглядати в її віці”.

2. Почніть із харчування і ходьби.
“Якщо у вас понад сто кілограмів, спершу треба знизити вагу. Почніть із харчування і ходьби, а вже потім ідіть до спортзалу”.

3. Не тренуйтеся без тренера.
“У спортзалі обов'язково потрібен тренер, бо техніка — це головне. Я досі знімаю себе на відео. Дивлюся — тут спина поїхала, тут лікоть не туди. І перероблюю”.

4. Не забувайте про білок.
“Деякі мої клієнтки худнуть на препаратах, після яких зникає апетит. Вага йде, але разом із нею йдуть і м'язи, обличчя «пливе». Тому білок треба добирати обов'язково”.

5. Робіть це для себе.
“Жінка все робить насамперед для себе. Коли ти сама собі подобаєшся, до тебе тягнуться й інші люди”.

Від редакції: поради героїні ґрунтуються на її особистому досвіді. Харчові добавки, режим харчування і фізичні навантаження мають різні протипоказання, тож перед змінами порадьтеся з лікарем або фахівцем.

Чи вийде пані Майя на сцену знову, вона поки не вирішила. Восени планувала виступити ще раз, але відклала змагання, щоб перевірити здоров'я.

“Те, що хотіла, я спробувала. Тепер я розумію, як харчуватися і тренуватися, і можу підказати, коли питають”, — говорить вона.

Найголовнішим уроком цих років пані Майя вважає не медаль і не нову форму. Війна забрала в неї дім і звичне життя у Волновасі. Тому тепер вона навчилася цінувати кожен день, який має.

Цей матеріал став можливим за підтримки програми SAFE (раніше “Голоси України”), що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. SAFE реалізується у рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Донецькі