Лід на супутниках Урана виявився схожим на кометний

27 червня 2026 р. 15:12

27 червня 2026 р. 15:12

Космічний телескоп «Джеймс Вебб» дослідив склад льоду на п’яти найбільших супутниках Урана та виявив, що вода на них містить значно більше важкого водню, ніж атмосфера самого Урана. За своїм складом ця вода більше схожа на воду в кометах, ніж на речовину планети. Це свідчить про те, що супутники, ймовірно, утворилися не з матеріалу Урана, а з речовини із зовнішніх областей Сонячної системи. Дослідження опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Уран і п'ять його найбільших супутників — Міранда, Аріель, Умбріель, Титанія та Оберон. NASA / JPL

Чи справді супутники Урана йому не рідні?

Супутники планети Уран обертаються майже в площині екватора планети, хоча сам Уран лежить майже «на боці» — його вісь обертання відхилена приблизно на 98 градусів. Через це астрономи вже десятиліттями сперечаються: сформувалися супутники разом з Ураном, виникли після гігантського зіткнення, яке могло перекинути планету, або ж походять із матеріалу, захопленого із зовнішніх областей Сонячної системи. Щоб перевірити ці сценарії, астрономи проаналізували інфрачервоні спектри п'яти найбільших супутників Урана — Міранди, Аріеля, Умбріеля, Титанії та Оберона, отримані космічним телескопом «Джеймс Вебб». У спектрах науковці шукали ознаки води, яка містить важкий ізотоп водню, дейтерій, адже співвідношення звичайного та важкого водню є своєрідним «хімічним відбитком», який дозволяє встановити місце формування космічних об'єктів.

Аналіз показав, що середнє співвідношення дейтерію до водню у льоді супутників майже у п'ять разів перевищує значення, виміряне в атмосфері Урана. Водночас отримані значення близькі до тих, що раніше спостерігали у кометах. Крім того, чотири зовнішні супутники мають практично однаковий ізотопний склад води, тоді як у Міранди вміст дейтерію є дещо вищим — тож цей супутник міг мати іншу історію формування, ніж решта . Отримані результати свідчать, що під час формування супутників їхня речовина майже не змішувалася з матеріалом самого Урана. Це робить малоймовірними моделі, за якими супутники утворилися з диска речовини, що виник після гігантського зіткнення з планетою. Натомість дані краще узгоджуються зі сценаріями, в яких супутники сформувалися з матеріалу зовнішньої Сонячної системи або з уламків більш давньої системи супутників. Отримані результати допоможуть науковцям краще зрозуміти не лише походження супутників Урана, а й процеси формування планет-гігантів і їхніх супутників у ранній Сонячній системі.

Що дізналися про формування інших систем супутників

🌙 Симуляція формування Місяця показала, що розмір супутника Землі залежав від швидкості обертання об’єкта, з яким зіткнулася наша планета при його формуванні.

🪐 У Сатурна нарахували аж 128 нових супутників, а зіткнення його старих супутників призвело до формування Титана та кілець планети.

🪨 Супутники Марса Фобос і Деймос за складом виявилися відмінними від самої планети — імовірно, вони прибули з Головного поясу астероїдів.

💋 А моделювання розвитку системи Плутона показало, що він отримав свій супутник завдяки «поцілунку та захопленню» іншого небесного тіла.

Наука