Тропічні ліси Амазонії можуть перестати поглинати CO₂ під час Ель-Ніньйо

13 липня 2026 р. 18:39

13 липня 2026 р. 18:39

Уявіть собі гігантський природний фільтр, який щодня витягує з повітря вуглекислий газ і ховає його в деревині. Саме так працюють тропічні ліси. Але нові дані, на які звертає увагу матеріал Live Science , показують парадоксальну річ: під час сильних подій Ель-Ніньйо ці «зелені легені» планети можуть майже перестати поглинати CO₂ і навіть почати його втрачати.

Що відомо коротко

• Амазонський дощовий ліс зберігає близько 123 мільярдів тонн вуглецю — більше, ніж будь-яка інша наземна екосистема.
• Аналіз понад пів мільйона дерев у шести країнах Південної Америки за більш ніж 30 років показав вразливість лісів до кліматичних екстремів.
• Під час Ель-Ніньйо 2015–2016 років частина тропічних лісів Південної Америки фактично перестала бути вуглецевим поглиначем .
• У «крайових» сухіших ділянках Амазонії підвищення температури всього на 0,5 °C призводило до втрати 0,5% надземного вуглецю .
• Смертність дерев у тропічних лісах зросла з 1,8% до 3% на рік , а для середніх і великих дерев фактично подвоїлася.

Як працює «дихання» тропічного лісу

Тропічні ліси поглинають CO₂ завдяки фотосинтезу: дерева втягують вуглекислий газ через крихітні пори на листках, перетворюють його на органічну речовину і будують з нього стовбури, гілки й листя. Це схоже на гігантську фабрику, де вуглець із повітря перетворюється на деревину.

Але ця фабрика працює лише за тонкого балансу між двома процесами — фотосинтезом і диханням рослин. І цей баланс дуже чутливий до температури та наявності води . Коли стає надто спекотно і сухо, дерева «закривають» пори на листках, щоб не втрачати воду. Разом із водою вони перекривають собі й доступ до CO₂ — тобто до «палива» для росту.

У результаті ліс починає рости повільніше, а частина дерев гине. Вуглець, який роками накопичувався у стовбурах, повертається в атмосферу, коли мертва деревина розкладається. Так вуглецевий поглинач може тимчасово перетворитися на джерело викидів.

Що робить Ель-Ніньйо таким небезпечним для Амазонії

Ель-Ніньйо — це тепла фаза природних коливань кліматичної системи Землі. Вона супроводжується підвищенням температури поверхні океану і, як наслідок, аномально високими температурами та посухами на суходолі в багатьох регіонах, зокрема в Південній Америці.

Дослідження 2023 року, виконане автором статті та більш ніж сотнею колег, показало: під час Ель-Ніньйо тропічні ліси Південної Америки можуть провалюватися як вуглецевий поглинач . Тобто замість того, щоб активно витягувати CO₂ з атмосфери, вони майже припиняють це робити.

Особливо тривожним є те, що «дуже сильних» Ель-Ніньйо за останні 60 років було вдвічі більше, ніж за попередні 60. І Національне управління океанічних і атмосферних досліджень США вже підтвердило, що зараз триває саме такий потужний Ель-Ніньйо.

Що показали 30 років спостережень за пів мільйона дерев

Щоб оцінити, як саме реагують ліси на кліматичні екстреми, вчені понад 30 років вимірювали зростання дерев у шести країнах Південної Америки. Вони відстежили понад 500 000 дерев , що належать більш ніж до 4 000 видів , використовуючи звичайні рулетки для вимірювання діаметра стовбурів.

На основі цих даних дослідники змогли точно оцінити, скільки вуглецю зберігається в надземній біомасі лісу — тобто в стовбурах, гілках і кронах. Потім вони порівняли ці оцінки з кліматичними умовами, зокрема з періодами Ель-Ніньйо.

Виявилося, що вразливість лісів до Ель-Ніньйо сильно залежить від їхнього «базового» клімату. Ми звикли думати про тропічні ліси як про вічно вологі й однаково дощові. Але для багатьох з них сезонна посуха — норма . Особливо це стосується регіонів на краю Амазонії, де й без того гарячіше й сухіше.

Саме ці сухіші «крайові» ліси виявилися найбільш чутливими до екстремальних умов Ель-Ніньйо. У середньому підвищення температури всього на 0,5 °C призводило до втрати 0,5% надземного вуглецю . Для такого гігантського резервуара вуглецю, як Амазонія, це величезні обсяги.

Чому гинуть великі дерева і що таке «гідравлічний зрив»

Особливо сильно постраждали великі дерева. Загальна смертність дерев у тропічних лісах Південної Америки під час Ель-Ніньйо зросла з 1,8% до 3% на рік . Але для середніх (понад 20 см у діаметрі) і великих дерев смертність фактично подвоїлася.

Найбільше гинули дерева з менш щільною деревиною, тоді як невеликі дерева з щільною деревиною витримували стрес краще. Це вказує на явище, яке вчені називають гідравлічним зривом . Коли атмосфера «вимагає» дуже багато вологи (через спеку й сухість), у водопровідній системі дерева — його судинах — виникає надмірна напруга.

Якщо уявити дерево як високу вежу з водою, то гідравлічний зрив — це момент, коли в трубах з’являються повітряні пробки, і вода більше не може підніматися вгору. У великих дерев ці «труби» довші, тож ризик розриву водяного стовпа вищий. Коли це стається, дерево не може забезпечити себе водою і гине набагато швидше, ніж від повільного «голодування» через нестачу вуглецю.

Результати дослідження свідчать: адаптації до звичайної сезонної посухи вже може бути недостатньо, щоб захистити тропічні ліси від екстремальних подій. Кліматичні екстреми, ймовірно, вже штовхають ліси на краях Амазонії за межу їхньої здатності пристосовуватися, спричиняючи катастрофічні втрати вуглецю .

Чому нинішній і майбутні Ель-Ніньйо такі тривожні

Науковці попереджають, що 2026 рік знову може стати найтеплішим за всю історію спостережень. Додаткову тривогу викликає те, що нинішній Ель-Ніньйо розгортається в умовах, коли океани вже рекордно теплі, а температура повітря дуже висока.

За останні три десятиліття краї Амазонії пережили одні з найвищих температур і найшвидше потепління серед усіх тропічних регіонів. Якщо сильний кліматичний аномальний епізод накладається на ліс, який ще не встиг відновитися після попередніх років стресу, структурна цілісність екосистеми опиняється під загрозою.

Усе це разом означає, що ми ризикуємо побачити втрати дерев і вуглецю в масштабах, яких ще не спостерігали. А це напряму впливає на глобальний клімат, адже тропічні ліси — один із ключових «амортизаторів» потепління.

Чому збереження тропічних лісів стає питанням виживання

Тропічні ліси — безцінний союзник у боротьбі зі зміною клімату. Вони не лише зберігають колосальні запаси вуглецю, а й щороку поглинають нові порції CO₂, сповільнюючи глобальне потепління.

Але тропічні ліси Південної Америки, які довго були надійним вуглецевим поглиначем, виявляються вразливими до посилення спеки й посух. Є реальний ризик, що за умов, коли екстремальні кліматичні події стануть нормою, ці екосистеми перестануть виконувати роль «кліматичного щита».

Збереження тропічних лісів стає критично важливим. Їхня здатність і надалі працювати як вуглецеві поглиначі залежить від захисту від вирубок, деградації та від нашої колективної готовності обмежити глобальне потепління. Від майбутнього Амазонії залежить не лише доля регіону, а й стабільність клімату на всій планеті.

FAQ

Це вже сталося остаточно, чи поки що йдеться про окремі епізоди?

Дослідження описує реакцію тропічних лісів на конкретні сильні події Ель-Ніньйо, зокрема 2015–2016 років. Воно показує, що в такі роки частина лісів тимчасово втрачає здатність бути вуглецевим поглиначем. Але це не означає, що ліс уже постійно став джерелом викидів — усе залежить від частоти й сили майбутніх екстремів та від того, чи встигає екосистема відновлюватися.

Чому вчені так занепокоєні саме великими деревами?

Великі дерева зберігають непропорційно велику частку вуглецю в лісі. Коли вони гинуть, у атмосферу повертаються величезні обсяги CO₂. Крім того, великі дерева формують структуру лісу, створюють тінь і мікроклімат для інших видів. Їхня масова загибель може змінити всю екосистему, а не лише баланс вуглецю.

Чи можуть тропічні ліси адаптуватися до частіших Ель-Ніньйо?

Деякі ліси вже пристосовані до сезонних посух, але результати дослідження свідчать, що цього може бути недостатньо для екстремальних подій. Якщо стреси стають надто частими й сильними, дерева просто не встигають відновлюватися. Це може призвести до поступової втрати вуглецю та зміни складу лісу на користь більш стійких, але, можливо, менш продуктивних видів

Наука