Сучасна криміналістика розкрила нові подробиці жертвоприношень інків

24 липня 2026 р. 18:09

24 липня 2026 р. 18:09

Водночас вчені не знайшли переконливих доказів того, що дев’ятирічну дівчинку та 18-річну дівчину задушили, як припускалося раніше. Аналіз волосся також дав змогу відтворити окремі деталі їхньої останньої подорожі та ритуальної підготовки до смерті.

Результати дослідження опубліковано в журналі Science Advances.

Що відомо про жертв

Дослідники повторно вивчили природним чином муміфіковані останки трьох учасників інкського ритуалу капакоча, виявлені на території сучасного Чилі.

Це були:

• дев'ятирічна дівчинка, позначена як CES-A;
• 18-річна дівчина CES-B;
• восьмирічний хлопчик, відомий як Дитина Ель-Пломо — Niño de El Plomo.

Капакоча була одним із найважливіших державних і релігійних обрядів імперії інків. Дітей та молодих людей відправляли у тривалі процесії до віддалених святилищ, часто розташованих високо в Андах, де їх приносили в жертву богам і священним гірським духам.

В офіційній релігійній системі інків участь у такому ритуалі вважалася особливою честю для родини. Однак науковці не можуть встановити, як те, що відбувалося, сприймали самі діти та молоді люди.

Старі версії опинилися під сумнівом

Точно встановити обставини смерті було складно. Останки виявили десятиліття тому, коли археологічні та судово-медичні методи були значно менш розвинені.

Розкопки документувалися неповно, а подальше переміщення та зберігання мумій могли змінити або знищити частину слідів.

Раніше вважалося, що хлопчик з гори Ель-Пломо заснув і помер від переохолодження. Сліди на шиях дівчинки та дівчини інтерпретували як можливі ознаки удушення.

Однак високоточна комп’ютерна томографія змусила переглянути обидві версії.

Хлопчик міг загинути від удару по голові

На КТ-знімках черепа Niño de El Plomo дослідники виявили перелом лівої лобової кістки довжиною близько 30 міліметрів.

Щоб з’ясувати походження ушкодження, вчені застосували комп’ютерне моделювання, схоже на методи, що використовуються під час реконструкції автомобільних аварій. Отримана картина виявилася сумісною з ударом зіркоподібною кам’яною булавою — зброєю, яку використовували інки.

Це не означає, що дослідники знайшли конкретну зброю або повністю відтворили момент смерті. Проте пошкодження свідчить про те, що хлопчик міг загинути не лише від впливу холоду, як вважалося раніше.

Автори роботи припускають, що під час різних церемоній капакоча могли застосовуватися різні способи вбивства.

Версія про удушення не підтвердилася

КТ двох інших мумій не виявила переломів або пошкоджень крихких кісток у ділянці горла, які могли б свідчити про удушення.

Сліди на шиях, ймовірно, утворилися через тиск одягу, мотузок або тканин, у які були загорнуті тіла.

Вчені не змогли остаточно встановити причини смерті дівчинки та дівчини. Однак колишня версія про насильницьке задушення тепер виглядає значно менш переконливою.

Волосся розповіло про останню подорож

Додаткову інформацію дослідники отримали за допомогою ізотопного та хімічного аналізу волосся.

У хлопчика виявили помітні зміни співвідношення ізотопів кисню та водню. Такі показники залежать від води та їжі, що споживаються людиною в різних природних умовах.

На думку вчених, ці зміни можуть свідчити про тривалу й організовану подорож через кілька кліматичних і висотних зон перед сходженням до місця жертвопринесення.

Цей результат узгоджується з історичними уявленнями про капакоче як про тривалу процесію, учасники якої могли долати сотні кілометрів.

Перед смертю раціон міг змінитися

У волоссі дівчинки та молодої жінки вчені виявили зміни вмісту вуглецю ближче до кінця їхнього життя.

Це може вказувати на збільшення частки кукурудзи в раціоні. У державі інків кукурудза вважалася важливим і престижним продуктом, а також використовувалася для приготування ритуального напою чіча.

Дослідники припускають, що зміна раціону могла бути пов’язана з церемоніальною підготовкою, святковими трапезами або перебуванням в особливих умовах перед жертвопринесенням.

Однак аналіз волосся не дозволяє точно відтворити меню або маршрут учасників ритуалу. Він показує лише зміни в харчуванні та навколишньому середовищі протягом останніх місяців життя.

Чому це важливо

Дослідження демонструє, як сучасні медичні та криміналістичні технології дозволяють переглянути висновки, зроблені десятиліття тому.

Отримані результати свідчать, що жертвоприношення капакоча не проводилися за єдиним сценарієм. Причини та механізми смерті могли відрізнятися залежно від місця, учасників та конкретної церемонії.

Робота також допомагає краще зрозуміти, наскільки складним і тривалим був сам ритуал. Його учасники могли пролягати через різні регіони імперії, змінювати раціон харчування та поступово готуватися до сходження у високогірне святилище.

При цьому дослідники наголошують на обмеженнях роботи. Останки були виявлені давно, умови розкопок описані неповно, а подальше поводження з муміями могло вплинути на збереження окремих ознак.

Джерело

Дослідження опубліковано в науковому журналі Science Advances.

Назва: Паломництво з метою жертвопринесення: механізми, причини та час смерті західноандійських капакоча з Південного Тавантінсую.

Наука