Молочний зуб засвідчив, що макаки жили на півночі Німеччини

13 жовтня 2026 р. 18:00

13 жовтня 2026 р. 18:00

Понад 300 тисяч років тому макаки мешкали на території сучасної Нижньої Саксонії. Це підтвердив майже повністю збережений молочний зуб із Шьонінгена — найпівнічніший відомий слід цих приматів у континентальній Європі.

Знахідку описано в журналі Quaternary Environments and Humans . Дослідження присвячене одному зубу, а не рештках цілої групи тварин. Воно допомагає уточнити давній ареал макак, але не дозволяє підрахувати, скільки їх мешкало в регіоні.

Деталі

Зуб знайшли давно — його значення пояснили лише зараз

Зразок вилучили з приозерних відкладень під час розкопок 2004 року. Результати дослідження представили у вересні 2026-го; повідомлення Phys.org вийшло 12 жовтня. Тому йдеться про нові висновки щодо старої знахідки.

Роботу виконали Тейс ван Колфсхотен (Thijs van Kolfschoten), Іво Верхейен (Ivo Verheijen) та Жорді Серанджелі (Jordi Serangeli). Дослідники визначили зразок як правий верхній молочний премоляр — один із жувальних зубів — молодої макаки. За оцінкою, наведеною в офіційному повідомленні Senckenberg , тварині було приблизно рік, а довжина зуба становила менше сантиметра.

У науковій статті використовується позначення Macaca cf. sylvanus. Воно вказує на схожість із сучасною берберською макакою, або маготом, і зберігає обережність у визначенні виду за викопним зразком.

Що розповів шар, у якому лежав зуб

В опублікованій анотації автори вказують точне місце знахідки: ділянка Lower Berm, шар 3b2. Його відносять до лісової фази після міжльодовикового періоду та зіставляють із кліматичним періодом MIS 9c.

Вік та умови проживання оцінюють за геологічним контекстом і даними про навколишнє середовище з цього шару. Зуб свідчить про присутність тварини; відомості про стародавній ліс і клімат надають інші матеріали знахідки.

За повідомленням Senckenberg, біля тогочасного озера росли берези та сосни. Клімат був загалом подібним до сучасного, але зими — щонайменше на один градус холодніші. Тому ця знахідка не означає, що північ Німеччини була тропічним лісом.

Чому це важливо

Сьогодні природні популяції берберських макак мешкають у Північній Африці. Знаменита група в Гібралтарі з’явилася завдяки людям. У плейстоцені ці примати зустрічалися значно ширше: викопні знахідки відомі від Середземномор’я до Німеччини та Англії.

Шенінген розташований приблизно на 1800 кілометрів північніше нинішньої північної межі ареалу, визначеної дослідниками. Але визначення «найпівнічніший» стосується континентальної Європи: його не можна поширювати на всю Європу, ігноруючи британські знахідки.

Автори припускають, що північ Німеччини була близькою до межі можливого поширення макак. Один зуб не дозволяє встановити точну межу ареалу, тривалість існування місцевої популяції або причини її зникнення.

Скорочення ареалу дослідники пов’язують зі зміною клімату та втратою середовища існування; можливий тиск з боку ранніх людей також розглядається як одне з пояснень. Сам зразок не доводить, що макак знищили люди.

Джерело

Thijs van Kolfschoten, Ivo Verheijen, Jordi Serangeli. Перший примат (Macaca cf. sylvanus) зі Шьонінгена (Німеччина) . Quaternary Environments and Humans, том 4, випуск 3, стаття 100116, 2026. DOI: 10.1016/j.qeh.2026.100116.

Додаткова інформація: прес-реліз Senckenberg від 16 вересня 2026 року . Привід для матеріалу: повідомлення Phys.org від 12 жовтня 2026 року .

Фото: Ivo Verheijen та Mike Reich, ілюстрація 1 дослідження van Kolfschoten et al. (2026), через Wikimedia Commons . Ліцензія CC BY 4.0 ; виконано кадрування та зміну розміру. Джерела перевірено 12 жовтня 2026 року.

Наука