Бактерії пристосувалися виживати на мідних плівках, які мали захищати кораблі від живих організмів

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Бактерії пристосувалися виживати на мідних плівках, які мали захищати кораблі від живих організмів

16 жовтня 2026 р. 14:07

16 жовтня 2026 р. 14:07

У морських бактерій виявили пристосування до виживання за дуже високих концентрацій міді. Цей метал використовують у захисних плівках, які відлякують різних морських організмів від кораблів і не дають їм пошкодити корпус суден. Тож тепер для захисту кораблів науковці планують націлитися на гени стійкості до міді або ж використовувати самі бактерії для відлякування інших «претендентів» на місце на корпусі судна. Дослідження опублікували в журналі Biointerphases.

Захищені міддю та голі пластини, які поміщали у воду (зліва), і бактерії, які пересадили з них на поживне середовище (справа). Kenan P. Fears

Чому засумнівалися в ефективності мідних покриттів?

Науковці давно почали помічати, що в морських організмів виникає стійкість до захисних мідних покриттів: якщо у 2006 році за 11 місяців на такому покритті під водою з’являлися лише окремі згустки слизу, то під час аналогічного експерименту у 2018 товстий шар слизу з’явився вже у перший місяць, а за сім місяців з’явилися й макроколонізатори, такі як молюски, раки та черви, що ведуть прикріплений спосіб життя. Для вивчення генів стійкості до міді обрали бактерій, які часто першими заселяють борти кораблів. У Чесапіцькій затоці в США дослідники занурили у воду полімерні пластини, частина з яких була вкрита мідною захисною плівкою. За два тижні після цього пластини дістали, а далі вивчали бактерій, які за цей час на них виросли.

Генетичний аналіз зразків показав, що різні гени стійкості до міді були навіть у тих бактерій, які росли не на пластинах із міддю, а на незахищених. З цього науковці зробили висновок, що ці гени вже є поширеними в середовищі й принаймні бактерії обмінюються ними між собою. У тестах, де бактерії спершу вирощували на поживному середовищі з агару, вони припиняли ріст уже за концентрації близько одного мілімоля солей міді, тоді як у рідкому середовищі цей поріг зростав до п’яти мілімолів. Однак навіть за концентрацій аж до 10 мілімолів бактерії залишалися життєздатними, лише не розмножувалися. Такі концентрації є значно вищими, ніж у сильно забруднених міддю водах, тож стійкість бактерій до цього металу може бути недооціненою.