На Флоресі виявили вимерлого мегапода, важчого за курку вчетверо

03 листопада 2026 р. 13:38

03 листопада 2026 р. 13:38

У печері Ліанг-Буа на індонезійському острові Флорес палеонтологи описали новий вид вимерлого мегапода — наземної птахи, спорідненої з куркою, яка важила у кілька разів більше за сучасних родичів. Про знахідку повідомляє видання Sci.News .

Новий вид отримав наукову назву Megapodius rokusi . За оцінками дослідників, ця птаха важила приблизно 3,9 кг . Для порівняння, єдиний нині живий мегапод на Флоресі — помаранчевоногий мегапод ( Megapodius reinwardt ) — має масу лише близько 0,5–1,2 кг.

Хто такі мегаподи

Мегаподи, яких ще називають «інкубаторними птахами» або «насипачами гнізд», — це середні та великі наземні птахи з масивними ногами та великими лапами з гострими кігтями. Вони відомі незвичним способом розмноження: замість висиджування яєць за допомогою тепла тіла, мегаподи закопують їх у ґрунт чи спеціальні насипи, використовуючи тепло навколишнього середовища.

За словами палеонтолога Ганнеке Меєр (Hanneke Meijer) з Університетського музею Бергена та її колег, мегаподи майже повністю обмежені регіоном на схід від лінії Воллеса — це Філіппіни, східна Індонезія, Меланезія та Австралія. Водночас їх немає на материковій частині Південно-Східної Азії та на Великих Зондських островах.

Таке дивне поширення пояснюють по-різному: як давній реліктовий ареал, наслідок завезення чи одомашнення мегаподів на західні острови, конкуренцію з фазанами, а також наявність ссавців-хижаків, що полюють на птахів, на азійському материку та Великих Зондах.

Кістка з печери Homo floresiensis

Єдиний відомий на сьогодні фрагмент Megapodius rokusi — це нижня половина правого тарзометатарзуса, кістки нижньої частини ноги. Його розкопали ще у 2009 році в печері Ліанг-Буа — тому самому місці, де раніше знайшли рештки малорослого людського родича Homo floresiensis .

Осадові породи, з яких походить кістка, датують приблизно 190 000–120 000 років тому , тобто плейстоценом. За розмірами цей фрагмент більший, ніж відповідна кістка в будь-якого відомого сучасного чи викопного виду роду Megapodius .

Це також перший описаний викопний мегапод із регіону Валласея — острівної зони між материковою Азією та Австралією.

Ім’я на честь індонезійського дослідника

Видова назва rokusi вшановує індонезійського зоархеолога Рокуса Дуе Аве (Rokus Due Awe). Він відіграв ключову роль в аналізі кісткових решток із Ліанг-Буа і першим правильно визначив кістки та зуби гомінінів, які згодом були віднесені до виду Homo floresiensis після відкриття знаменитого часткового скелета у 2003 році.

Megapodius rokusi став першим видом мегапода, названим на честь індонезійського науковця.

Що лишається невідомим

Дослідникам поки що не вдалося знайти плечові чи крилові кістки, тому вони не можуть сказати, чи був цей птах здатний до польоту. Невідомо також, коли саме вид вимер і чи співіснував він із меншим помаранчевоногим мегаподом, який досі живе на Флоресі.

Автори припускають, що сучасний вид міг заселити острів уже після зникнення більшої птахи, але це поки що лише гіпотеза.

Яйця як джерело їжі для людей

Яйця мегаподів мають дуже великий жовток — він становить близько 50–60% маси яйця , тому вважаються надзвичайно поживними. Характерні насипи та спільні місця закопування яєць роблять кладки й пташенят мегаподів легкою здобиччю для хижаків.

На думку дослідників, яйця мегаподів могли бути доступним джерелом поживних речовин як для Homo floresiensis , так і для сучасних людей, які з’явилися в регіоні пізніше, після приблизно 50 000 років тому.

Опис Megapodius rokusi опубліковано в жовтні 2026 року в журналі Alcheringa, присвяченому палеонтології Австралазії.

Наука