Геологи не знайшли джерела Вівтарного каменя Стоунхенджа в досліджених районах Шотландії

09 листопада 2026 р. 23:08

09 листопада 2026 р. 23:08

Міжнародна група геологів не виявила в обстежених районах північно-східної Шотландії породи, яка б повністю збігалася з шеститонним Вівтарним каменем Стоунхенджа. Нове дослідження не вказує його точне місце походження, але дозволяє виключити низку ділянок, що раніше розглядалися. Про це повідомляється в матеріалі Аберіствітського університету від 5 листопада 2026 року за результатами роботи, опублікованої в Journal of the Geological Society.

Результат уточнює гіпотезу, яка набула широкого поширення у 2024 році: тоді вік і склад мінеральних зерен пов’язали Вівтарний камінь з Оркадським осадовим басейном на північному сході Шотландії. Однак визначити конкретне родовище поки що не вдалося.

Деталі

Що саме перевірили дослідники

Вівтарний камінь — плита пісковика довжиною близько 4,9 метра і масою приблизно шість тонн. Вона лежить у центральній частині Стоунхенджа, частково під каменями Великого триліта, що впали. Назва не доводить, що плиту використовували як вівтар: її первісне призначення невідоме.

Група під керівництвом геолога Дункана Піррі (Duncan Pirrie) з Університету Південного Уельсу поєднала нові спостереження за самим каменем із вивченням його фрагментів, що зберігаються в музеях. Дослідники порівняли особливості осадової породи, набір мінералів, хімічний склад та ізотопні характеристики. Такий комплексний «геологічний відбиток» дозволяє перевіряти ймовірні джерела точніше, ніж схожість за однією ознакою.

Серед досліджених виходів порід Оркадського басейну в північно-східній Шотландії повного збігу з Вівтарним каменем не виявили. Як пояснює Піррі, це не кінець пошуків: тепер фахівці краще знають, якими характеристиками повинні володіти породи в перспективних районах. Результати опубліковано в Journal of the Geological Society .

Чому попередня версія про Шотландію поки що не підтверджена

Майже століття походження Вівтарного каменя пов’язували із заходом Уельсу. Пізніше геологічні дослідження поставили цю версію під сумнів. У статті в Nature за 2024 рік фахівці порівняли вік зерен циркону, апатиту та рутилу й припустили, що камінь походить з Оркадського басейну, що розташований значно північніше Стоунхенджа.

Однак подібний вік мінералів вказує на можливий геологічний регіон, а не на конкретну скелю чи каменоломню. Нове дослідження доповнило попередні порівняння іншими ознаками й не знайшло точного аналога серед перевірених зразків. Це не означає, що вся Шотландія остаточно виключена: обстежено не всі потенційні місця походження, а пошук триває.

Раніше SocPortal розповідав про гіпотези переміщення каменю зі Шотландії . Тепер важливо відокремлювати реконструкцію можливого маршруту від факту виявлення джерела: без встановленого родовища жоден конкретний шлях перевезення не можна вважати підтвердженим.

Чому це важливо

Походження однієї з найнезвичайніших плит Стоунхенджа пов’язане з питанням про контакти та можливості людей неоліту. Якщо матеріал дійсно привезли з віддаленого району Британії, для цього знадобилися б складна організація та переміщення важкого вантажу на значну відстань. Але поки що немає точного місця видобутку, оцінка відстані та маршруту залишається умовною.

Вчені отримали більш детальний набір ознак, з яким можна порівнювати майбутні зразки пісковика. Головне обмеження роботи полягає в тому, що відсутність збігів у досліджених місцях не означає виключення всього регіону. Камінь не отримав нової встановленої «адреси» — пошук лише став більш цілеспрямованим.

Джерело

Duncan Pirrie та співавтори. Searching for the origin of the Stonehenge Altar Stone: new sedimentological, petrographical, mineralogical, geochemical and isotopic constraints . Journal of the Geological Society, 2026. DOI: 10.1144/jgs2026-090.

Університет Південного Уельсу: повідомлення про дослідження , 5 листопада 2026 року. Публікація Phys.org за матеріалами Аберіствітського університету, 5 листопада 2026 року.

Наука