Канадські фізики спростували теорію симульованого світу

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Канадські фізики спростували теорію симульованого світу

01 листопада 2025 р. 16:27

01 листопада 2025 р. 16:27

Канадські фізики спростували гіпотезу, що наш Всесвіт може бути комп’ютерною симуляцією, довівши обмеження алгоритмічного підходу до опису реальності.

Група вчених під керівництвом Міра Файсала з Університету Британської Колумбії дійшла висновку : жодна обчислювальна система не може цілковито описати фізичну реальність . Це ставить хрест на ідеї “симульованого Всесвіту”, яка передбачає алгоритмічну природу буття. “Ми довели, що неможливо описати всі аспекти фізичної реальності за допомогою обчислювальної теорії квантової гравітації,” – заявив Файсал.

Основна проблема сучасної фізики полягає в несумісності двох її фундаментальних стовпів: загальної теорії відносності, що описує гравітацію, та квантової механіки, яка керує мікросвітом. Спроби об’єднати їх у “Теорію всього” зазнають поразки: математичні моделі, що добре працюють окремо, руйнуються при спробі інтеграції. Найпопулярніші підходи – струнна теорія та петльова квантова гравітація – виходять із припущення, що простір-час виникає з інформації. Як казав американський фізик Джон Вілер: “отримати матеріальне з інформаційного – it from bit.”

Проте Файсал з колегами показали: “it” не може походити з “bit” . Вони звернулися до логічних теорем Курта Геделя, Альфреда Тарського та Ґреґорі Чейтіна, які доводять фундаментальні обмеження формальних систем. Зокрема, “Теорема про неповноту Геделя доводить, що в будь-якій послідовній математичній системі існують істинні твердження, які неможливо довести в межах цієї системи.” Тарський у 1933 році довів, що система арифметики не може описати власну істину. А Чейтіна показав межу складності, яку здатен охопити алгоритм.

Ці висновки приводять дослідників до нової ідеї: потрібно перейти від алгоритмічного до неалгоритмічного рівня розуміння . Це, на їхню думку, і є шлях до створення метатеорії всього (Meta Theory of Everything, MToE), яка виходить за межі обчислюваного і здатна описувати навіть парадокси на зразок “інформації в чорній дірі”. “Симуляція за своєю суттю алгоритмічна – вона повинна дотримуватися програмованих правил,” – підсумовує Файсал. “Оскільки ж фундаментальний рівень реальності ґрунтується на неалгоритмічному розумінні, Всесвіт не може бути симуляцією.”

Таким чином, ідея Всесвіту як симуляції втрачає своє наукове підґрунтя – вона просто суперечить логіко-математичним законам, що самі встановлюють межі пізнання.