Більшу поширеність хвороби Паркінсона в чоловіків пояснили генетичними відмінностями в допоміжних клітинах мозку

08 липня 2026 р. 14:49

08 липня 2026 р. 14:49

У мозку чоловіків із хворобою Паркінсона знайшли відмінності в роботі генів у клітинах глії, що підтримують роботу нейронів, порівняно з тими самими генами в жінок. При цьому базова відповідь нейронів на хворобу виявилася однаковою в обох статей. Це може пояснити, чому поширеність хвороби Паркінсона серед чоловіків вища, а також — чому причини такої різниці досі не могли виявити, адже до уваги здебільшого брали саме зміни в нейронах. Свої результати науковці представили на конференції Федерації європейських товариств нейронаук.

Астроцити — один із типів клітин, активність генів у яких була різною в жінок і чоловіків із хворобою Паркінсона. Khuloud T. Al-Jamal, Serene Tay & Michael Cicirko / Wellcome Collection

Як пояснювали причини хвороби раніше?

Хвороба Паркінсона належить до неврологічних порушень, які у 2024 році стали основною причиною нездужання у світі, а вже до 2050 року науковці прогнозують збільшення випадків хвороби вдвічі через старіння та збільшення чисельності населення. Приблизно 90 відсотків випадків хвороби вважають наслідком поєднання генетичної схильності та факторів середовища, але хвороба у півтора-два рази частіше уражає чоловіків, ніж жінок, і протікає в них більш серйозно. Це наштовхнуло дослідників на думку, що причиною такого розриву є біологічні відмінності між статями.

Раніше такі біологічні відмінності виявили у перебігу хвороби Альцгеймера: жінки мають більший ризик цієї хвороби, так ще й схвалені ліки для них менш ефективні . Хоча частину цих відмінностей пояснюють впливом гормонів і перебігом менопавзи , але й генетичними відмінностями також. Тому дослідники припустили, що й хвороба Паркінсона, яка спричиняє схожі патологічні зміни в мозку, може протікати по-різному в чоловіків і жінок. Перевірити це взялася команда на чолі з фахівчинею Саарландського університету.

Які клітини в чоловіків і жінок відрізнялися найбільше?

Науковці досліджували зразки клітин мозку пацієнтів із хворобою Паркінсона, які взяли вже після смерті, а також — людей, які не мали хвороби та погодилися, щоб їхні тіла після смерті використовували для досліджень. У вибірку пацієнтів потрапили 28 жінок і 45 чоловіків, а у вибірку здорових людей — 9 жінок і 15 чоловіків. Дослідники аналізували активність генів у нейронах цих людей і допоміжних клітинах мозку: астроцитах, олігодендроцитах і мікроглії.

Порівняно з контрольною групою, у пацієнтів із хворобою Паркінсона змінювалася активність генів, які відповідальні за синтез білків-шаперонів. Ці білки допомагають правильно згортатися іншим білкам, тож таку активацію генів науковці пояснюють пристосуванням клітин до стресу, спричиненого хворобою. Зміна такої активності відбувалася в нейронах, де й накопичується патологічний тау-білок, пов’язаний із хворобою Паркінсона, а також у допоміжних клітинах мозку. При цьому зміни торкнулися як чоловіків, так і жінок.

Водночас у допоміжних клітинах мозку науковці виявили статеві відмінності в пацієнтів із хворобою Паркінсона. Зокрема, в астроцитах у чоловіків і жінок була неоднаковою активність генів, пов’язаних із роботою мітохондрій — частин клітин, відповідальних за вироблення енергії. А в олігодендроцитах різнилася активність генів, відповідальних за синтез мієліну — сполуки, яка є основою обгортки відростків нейронів і пришвидшує передачу сигналу крізь них. Ці зміни були в усіх п’ятьох досліджених науковцями ділянках мозку.

Як це змінить підхід до лікування хвороби Паркінсона?

Хоча основним обмеженням дослідження є невелика вибірка, подібні відмінності науковці виявили й у контрольних експериментах на пацюках. Окрім цього, ці результати вписуються у клінічну картину хвороби Паркінсона, вказуючи на те, що різниця в поширеності хвороби між статями пов’язана з різною активністю генів у мозку.

Вивчення біологічних відмінностей у перебігу хвороби Паркінсона в людей різної статі допоможе краще виявляти людей із групи ризику, а в майбутньому — створювати персоналізовані терапії, які краще працюватимуть для того чи іншого пацієнта. Однак, звісно, стать має бути одним із факторів ризику, які враховують медики при обстеженні пацієнта.

• А про науковця, який роками досліджував хворобу Паркінсона, аж потім сам захворів на неї, ми розповідали в матеріалі «Ворог твій».

Наука